Сотник Софія, 9 клас, Косівщинський ліцей імені Лесі Українки 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Сотник Олена Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Мене звати Софія. Мені 15 років, і я живу на прифронтовій території Сумської області. Три роки війни ми з родиною не покидали наше село жодного разу. Щодня я засинала і прокидалася з молитвою про тишу. Про спокій. Про шанс хоча б на короткий час вибратися з цього жаху, де вибухи замінюють нам ранкові пташині співи. Коли моя мама подала заявку на участь у блогер-табір від Фонду Ріната Ахметова, я кожного дня молилася, аби мене обрали.

І коли ми дізналися, що моя заявка пройшла - я не могла повірити. Моя мрія здійснилася. Моя душа, яка стільки часу жила в напрузі та страху, ніби на мить знову повірила у добро.

Ми одразу купили квитки на потяг, почали збирати речі. У нашій родині це справжнє свято. Адже фронт дедалі ближче, і в нас немає куди їхати, немає грошей, щоб евакуюватися. А вдома ще бабуся, яка вже вісім років прикута до ліжка після інсульту. Переїзд - це просто неможливо для нашої родини. Ця поїздка - як ковток свіжого повітря. Це шанс почути тишу не від вибухів, а справжню тишу - гірську, лісову. Просто виспатися вночі. Без сирен. Та в цій історії є ще один герой - мій молодший брат Марк. Йому 6 років і 8 місяців. І хоч табір приймає з 7 років, я дуже прошу вас: дайте йому шанс поїхати зі мною.

Йому найважче переносити війну, бо він має ООП (інклюзивну групу підтримки). Він постійно запитує мене і маму: «Соня, а нас точно не вб’ють?» Це слова, які не має говорити дитина…

Мені страшно їхати без мами й брата. Страшно, бо я вже чула історії, коли через війну рідні більше не бачилися. Мама каже: «Софіє, ти маєш знати, що робити, якщо щось станеться. Ми за 20 км від лінії фронту…» Я пишу це есе не лише заради себе. Я пишу його заради Марка. Щоб ми разом змогли хоча б на трохи повернутися до нормального дитинства. Бо ця поїздка - це не просто табір. Це - надія. Це сила допомоги, яка здатна змінити все. Я щиро дякую всім, хто створює дива для дітей під час війни. Нехай Бог благословить вас.

І пам’ятайте: з Сум почалася війна - Сумами вона і закінчиться. І настане мир. Обов’язково.