Веклюк Вероніка, 9 клас, Комунальний заклад "Таранівський ліцей імені Героїв-широнінців" Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Андрущенко Олена Миколаївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

"Маленька доброта, показана вчасно, може змінити хід чийогось життя", - Оскар Уайльд

Той ранок мав початися так само, як і тисячі інших, правда? Але наш звичний світ навколо розколовся на друзки. Одна подія змінила все: плани, мрії, навіть долі. І яка ж іронія, що саме місяць лютий виявився для нас таким лютим…Життя дійсно жорстоке, проте саме люди зробили його таким, хіба ні? Люди, які сидять в дорогих, вкрадених кріслах і торочать щось про «три дні». Люди, яким завжди мало й мало, хоча ніс вже доріс до іншого кінця того дурного довгого стола.

Війна змінила кожного з нас. Когось вона зламала, когось зробила сильнішими, а хтось, на жаль, знайшов в ній вигоду. Але знаєте що? Попри все, війна об’єднала нас усіх своїми незримими нитками болю, втрати й співчуття. І я зрозуміла, що перестала сприймати все, як належне. Навчилася цінувати прості речі: тишу, спокійне небо, можливість обійняти свою родину.

Вінстон Черчилль колись сказав: «Ми живемо тим, що отримуємо, але творимо життя тим, що віддаємо». Надзвичайно актуально, бо ми справді творимо життя, коли віддаємо своє співчуття, розділяючи його з тими, хто втратив дім, хто чекає звісток від близьких з фронту.

Коли ми віддаємо свою надію, підтримуючи тих, хто зневірився, нагадуючи про неминучість перемоги. Вносимо невід’ємний вклад своїми зборами, донатами і волонтерством. І саме в цій віддачі народжується не лише полегшення для тих, хто отримує її, а й незламна сила для тих, хто віддає. Сила допомоги.

Для мене це дуже важливо. Адже, я проживаю на відносно безпечній території. А розуміння того, що переживають люди, які втрачають домівки, домашніх улюбленців та близьких людей, не дозволяє мені просто жити за принципом «моя хата скраю».

Думаю, це турбує не лише мене, бо я бачу й відчуваю цю допомогу від людей навколо. І прикладом цього стала історія з моїм татом, коли він збирався на фронт. Необхідна військова амуніція виявилася надзвичайно дорогою, а час на її придбання був критично обмежений. На жаль, наша родина не мала змоги одразу покрити такі витрати. Тоді на допомогу прийшов мамин двоюрідний брат, і я досі відчуваю безмежну вдячність за цю підтримку. Його вчинок став не просто фінансовою допомогою нашій сім’ї, а справжнім проявом єдності та готовності підставити плече у найважчий момент.

Особливо гостро цінність підтримки відчулася на початку повномасштабного вторгнення, у двадцять другому році. На нашу вулицю тоді хлинув потік родин, що рятувалися від жахіть війни, залишаючи позаду зруйновані домівки в ім'я збереження найціннішого – життя.

По сусідству оселилася сім'я: чоловік, жінка та двоє синів, найменшому з яких було лише кілька тижнів від народження. Вони прибули буквально ні з чим. Моя мама, розговорившись із жінкою, дізналася їхню страшну історію. Пряме влучання в їхню оселю стерло з лиця землі все, що вони мали. Тоді єдиним порятунком для них стало перебування в пологовому будинку в момент трагедії. Ця розповідь глибоко зворушила моїх батьків і вони вирішили допомогти. Мій тато привозив їм з Харкова різні дитячі речі: підгузки, суміші, одяг для немовлят. Мама ж ділилася свіжими овочами та фруктами з нашого городу, допомогла оформити гуманітарну допомогу.

Це все показало мені, що в часи найбільших випробувань саме людяність та безкорислива підтримка допомагають вистояти, зберегти віру в добро.

І у мене є люди, на яких я рівняюся та яких поважаю: мама, яка робила свічки й передавала їх ЗСУ; тато, який сам є військовим та захищає нашу країну; волонтери, а особливо кращий друг дитинства мого батька, який викладається на повну, щоб хоч якось облегшити життя нашим воїнам. Адже війна - це дуже страшно. Але саме в такі важкі часи варто вчитися знаходити світло в людях, а в першу чергу – в собі. І якщо це світло запалає в серці кожного українця, то стане тим маяком, який вкаже шлях до нашого майбутнього.