Каліберда Нікодим, 9 клас, Комунальний опорний заклад Південівської міської ради Одеського району Одеської області "Ліцей №2"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Меховська Світлана Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Мене звати Нікодим, я хотів би розповісти вам, що трапилось коли почалась війна. Моє рідне містечко Енергодар, - Запорізька область. На початку війни мені та моїй родині нічого не загрожувало до березня місяця. Коли почалось вторгнення у нашому місті, багато людей вийшло стримувати вторженців. На перший раз вони відступили, але вдруге почали застосовувати техніку та обстрілювати місто.  В місті було приблизно  сорок осіб ТРО, які через малу кількість не змогли стримати ворога.

Коли Енергодар було окуповано у нас не вистачало їжі, нам допомагали родичі.

Одного дня після потужного обстрілу моїй родині допомогли виїхати з окупованої території. Ця дорога була важка, нас перевіряли близько семи годин, на дорозі було багато загиблих. Дорога зайняла один день та ніч. З приїздом до Запоріжжя нам надали харчування та місце де ми могли переночувати.

У той момент я зрозумів, що є небайдужі, і що знайдуться люди, які з щирою душею будуть допомагати.

Побувши трохи у Запоріжжі і помалу оговтавшись ми поїхали до родичів у Київ. По приїзді родичі нам допомогли з житлом, а пункти допомоги надавали харчування і психолога, який допоміг розібратися з поганими думками. Після двох місяців перебування у Києві нас покликали до міста Південне Одеської області. В цьому місті нам також допомогли і допомагають з житлом та харчуванням. Батькам з роботою.

Після всього цього жахіття, я зрозумів, що в нашій країні багато добрих, чуйних, співчутливих людей. Моя сім’я теж почала допомагати військовим та новим приїжджим у місто, де ми наразі мешкаємо.

Я вірю і сподіваюсь, що силами усієї країни ми зможемо впоратись з усіма труднощами, які випали на нашу долю.