Мануйленко Вікторія, 9 клас, Комунальний опорний заклад Південівської міської ради Одеського району Одеської області "Ліцей №2"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Меховська Світлана Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна! Це біль, страждання, втрата, печаль… До кожного з нас війна прийшла по-різному. Хтось втратив все, хтось втратив найрідніших, хтось молиться за тих, хто зараз на фронті а хтось і досі чекає на рідних з полону. Але в будь-якому випадку пережити ці страждання без підтримки: моральної, психологічної, матеріальної чи будь-якої іншої неможливо.

Проживши два роки в окупації, мені складно обрати бодай одну з тем. Адже було все: допомога нам, допомога від нас, допомога навколо нас. Кожної миті ситуація змінювалась.

Після кожного обстрілу, прильоту хтось потребував допомоги. Ми допомагали дорослим розбирати завали, прибирати сміття, ремонтувати будинки. Всі ті, хто залишився в місті завжди допомагали та підтримували  один одного і навіть ділилися одягом та їжею. Пережили підтоплення після підриву Каховської ГЕС. В ці страшні часи мій тато допомагав рятувати людей, дітей, тварин.

До нашого будинку вода не дійшла і ми змогли приютити в себе тих, хто залишився без нічого.

Ми жили без світла, без газу, без питної води, без зв’язку. Нам з мамою доводилось готувати їжу на багатті. Лікувати, як могли поранених тварин, бо ветеринара в місті неможливо було знайти. А після того, як вода почала спадати, ми допомагали людям прибирати їхні будинки: виносити сміття, сушити речі, допомагали врятувати все те, що було можливо.

Не всі зможуть зрозуміти таку допомогу, не все, що сталося можу розповісти навіть на папері, але після пережитого розумієш, що ти дорослішаєш в одну мить. От як ми з братом.

На даний час нашій родини довелося і вдалося виїхати  і живемо у відносно спокійному містечку. Але наша сім’я продовжує, як може, допомагати нашим захисникам купуючи необхідні речі, медикаменти, роблячи донати.

Я вірю, що тільки разом, підтримуючи один одного, ми переможемо!