Фесенко Юлія, 11 клас, КЗ "Зеленогайський ліцей Височанської селищної ради Харківського району Харківської області"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Дембицька Людмила Іванівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Мені двадцять п’ять років… Вже двадцять п’ять. Чи ще? Сім років навчання на медика. Нарешті диплом! Робота за фахом: нейрохірург. Дівчина, що довела гендерну рівність! Можна радіти і пишатись тим, що мрія здійснилась. Мій обранець – колега. Пропозиція. Обручка. Омріяне щастя – родина! Незабаром весілля, дитина. Все, про що мріє жінка!..

Та вже четвертий рік ночами мені вчувається голос дитини, яка б могла з’явитись на світ…якби… Якби не події, що змінили життя  країни, близьких, моє…

Дівчина, донька військового, яка добре знається, який це нелегкий фах. Дівчина, яка мріяла про звичайне цивільне життя, мріяла лікувати - вдягла однострій! Стала військовим лікарем. Не тільки вдягла форму, а й взяла до рук зброю. І допомогу потрібно надавати вже не в лікарні. Треба допомагати пораненим на полі справжнього бою…

«Я смілива! Я зможу! Заради хлопців, які захищають нас!.. Але як же страшно! Страшно, коли не можеш врятувати… Як боляче! Від власного безсилля, від того, що не змогла…»

І так кожного дня… І кожної ночі, коли вчувається дитячий голос! Голос дитини, яка б могла з’явитись на світ…якби… Діти хочуть народжуватись, хочуть жити! Радіти життю. А жінки - народжувати дітей і радіти жіночому щастю! Війна триває… Але вона обов’язково закінчиться. Слід, який залишить війна у моєму житті, вдасться збагнути лише з часом. А сьогодні я знаю, що маю бути сильною. Заради себе, заради близьких, заради тих, хто захищає нашу землю!» Український народ має славну і водночас трагічну історію. Україна пишається справжніми синами й дочками, що своєю боротьбою наближають час звільнення ціною власного життя…

Ми продовжуємо жити, боротися за перемогу, за право бути собою…

Але більше ніколи не буде так, як раніше… Війна змусила мене переосмислити цінності та призначення в житті. Я почала думати, що є дійсно важливим для мене, для світу, в якому живу. Особливо після зустрічі з дівчиною, яка поділась зі мною своєю історією.