Тетяна Зелінська, жителька села Вабля на Київщині, дивом вижила після прямого влучання ворожого снаряда у власний будинок. Це сталося 28 березня 2022 року, коли село перебувало під окупацією. Того дня вона лише на кілька хвилин зайшла до хати — і саме тоді туди прилетів снаряд. Жінку засипало уламками даху та стін. Вона не могла поворухнутися, лише тягнула руку з-під завалів, намагаючись подати знак чоловікові. Той шукав її серед руїн. Спина була розірвана: «Там була така діра, що можна було пів руки засунути», — каже Тетяна. Поранило усю нижню частину тіла: ноги, стегна, уламки залишились у тканинах. Вона стікала кров'ю, непритомніла, але вижила.

Тетяна пролежала вдома три дні, перш ніж змогли знайти людей, які наважились вивезти її через блокпости до лікарні в Житомирі. Потім — Київ. 8 складних операцій. 2,5 місяці на межі. Вона не могла говорити, не могла ходити. «Я була як біла стіна», — згадує. Але пам’ятає руки незнайомих хлопців, які витягали її з машини й казали: «Мама, тримайся». Завдяки українським лікарям вона знову навчилася ходити, хоч біль не відпускає й досі. Її врятували чоловік, сусіди та зовсім чужі, але рідні по духу люди.