Голібаренко Ірина, вчитель, Державний навчальний заклад "Черкаське вище професійне училище"

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У сучасному світі досить поширеним є явище волонтерства, зокрема серед педагогів та учнівської молоді. Різноманітність напрямів та форм волонтерської діяльності відкриває широкі перспективи для активізації духовного, морального, інтелектуального, національно-культурного потен-ціалу, що визначає розвиток людини й суспільства як сьогодення, так і майбутнього. Одним із шляхів реалізації розвитку соціально-відповідальної духовно багатої та вільної особистості є спрямування виховного процесу на формування в молоді цінності іншої людини, змістова характеристика якої реалізується в таких моральних поняттях, як: добро, милосердя, людяність, миролюбність, повага людської гідності, відповідальність, справедливість.

Участь у волонтерському русі дає можливість молодим людям з однієї сторони самореалізуватися, а з іншої – відчути себе причетними до участі в державних справах.

У сучасних умовах питання волонтерства виходить на перший план та є досить актуальним, зокрема в умовах воєнного стану, бо вимагає переосмислення пріоритетів, переорієнтації поглядів та цінностей. Зважаючи на події, що відбуваються, волонтерство стало одним із найпродуктивніших способів допомоги не лише у контексті соціальної роботи, а й у житті суспільства взагалі. Хочу зазначити, що сьогодні у закладах професійної освіти Черкащини активно реалізується робота саме в контексті соціального волонтерства.

Для прикладу, пропоную  ознайомитися з одним із таких проєктів: створення Волонтерського ХАБу на базі ДНЗ «Черкаське вище професійне училище».

День 24 лютого 2022 року став тим днем, який змінив нас, змінив країну та вніс корективи навіть у світову спільноту. Він був непередбачуваним. Ніхто не очікував, що у цивілізованому сучасному світі ми в реаліях відчуємо значення слова «війна». Спочатку був шок, страх, тривога, хаос, «що робити?», але як освітній заклад, як свідомі громадяни свого суспільства, ми мали щось робити і не стояти осторонь.

Хтось вирішив допомагати і став на захист кордонів рідної Батьківщини зі зброєю в руках. Хтось перераховував кошти на потреби військових, а хтось просто волонтерив.

Часу на опанування нового виду діяльності для нас майже не було, адже війна потребує швидких рішень та відважних кроків. Тому в перші ж дні війни педагогічний колектив закладу, учнівське самоврядування без вагань підтримали ініціативу директора про створення на базі училища своєрідного гуманітарного центру, а в подальшому означили, як Волонтерського ХАБу, який працює активно й сьогодні. Першою й найпотужнішою локацією, зважаючи на те, що ми професійний заклад, який готує кваліфікованих робітників у харчовій та ресторанній галузях, було приготування гарячих обідів для наших захисників.

Щоденно, без вихідних, бригади кухарів-педагогів, залучивши до діяльності  учнів, з ранку до ночі готували обіди. Кількість порцій зростала похвилинно і сягала близько 12000 порцій вдень.

Це було настільки важко, що навіть наші професіонали втрачали сили, але мужньо трималися, бо розуміли, що по-іншому ми не можемо. Для того, щоб хоч трішки полегшити працю наших кухарів, була організована друга локація: заготівельний цех, де відбувалася попередня обробка і приготування напівфабрикатів з овочів, риби й м’яса. Коли стало зрозуміло, що війна не закінчиться одним днем чи тижнем, з’явилися нові потреби й ми одразу створили нові локації. Активно запрацював гурт волонтерів «Бджілка», до якого входили не тільки педагоги та учні, а й охочі допомогти містяни, які займалися й до сьогодні займаються збором одягу, взуття та допомогою предметами першої необхідності нашим військовим та внутрішньо переміщеним особам.

У тісній співпраці з комітетом самоорганізації населення «Дніпровський», який долучився до нашої волонтерської діяльності, був організований простір по плетінню маскувальних сіток та кікімор.

Окремою сторінкою діяльності Волонтерського ХАБу є робота з внутрішньо переміщеними особами. З перших днів війни учнівський гуртожиток став тимчасовим прихистком для близько 650 осіб людей, зокрема дітей, території яких постраждали від обстрілів. Це сім’ї із стертого з лиця землі Бахмута, зруйнованих Сіверськодонецька, Лисичанська, Рубіжного, Авдіївки, з Харкова, Сум, Херсону, Запоріжжя і ще багатьох міст нашої незламної України. Відчай, розпач, сльози, біль – все це переплелося в їхніх пригнічених душах. Та наш колектив має велике відкрите серце й величезну відповідальність.

Ми продовжуємо працювати над створенням комфортних та затишних умов перебування цієї категорії людей, третина яких і сьогодні залишається проживати в гуртожитку закладу, підтримуємо їх моральне та ментальне здоров’я.

В перші місяці повномасштабного вторгнення більше 100 осіб, які потребували допомоги – це діти. Саме вони є тією категорією, яка дуже вразлива, і тому потрібно було з ними обережно працювати, відволікати від споминів про ті жахіття, які кожен з них пережив. Завдяки місцевій волонтерці, власниці приватного дитячого садочка в довоєнний час, ми організували дитячий садочок «Монтесорі простір». Але охочих дітей була така велика кількість, що це впливало на ефективність проведення психологічних годин та розвиваючих занять. Тому буквально через декілька днів було організовано кімнату відпочинку для батьків і дітей, щоб вони мали змогу погратися й відпочити. Щоб якомога більше відволікти мешканців від спогадів про пережите, ми проводили екскурсії, організовували покази вистав, концерти, ігри, розваги, квести, майстер-класи, психологічні тренінги, зустрічі з відомими особистостями міста.

Старалися, щоб все в них було спокійно, позитивно й добре.

Звичайно, власними силами було складно справитися. Та на допомогу нам прийшли наші люди – містяни, унікальний український народ, який має дві риси, що не тільки відрізняють нас від інших, а й возвеличують. Це –людяність та єдність. Ми завдячуємо сотням людей, які стали частиною нашої команди та незважаючи на зміну свого фахового напрямку роботи, разом з нами готували по 3000 бутербродів, випікали тістечка, нарізали сотні відер овочів, чистили кілограми риби, збирали одяг, продукти першої необхідності та просто допомагали словами підтримки.

Вони працювали так щоденно, з ранку і до глибокої ночі, не залишившись осторонь, знаючи, що відбувається на території нашої країни, з нашим народом.

З травня 2022 року і до сьогоднішнього дня, директор нашого закладу, ініціатор проєкту, знаходиться на захисті кордонів рідної країни. Тому ми не можемо зрадити його ідею. Ми допомагаємо нашим хлопцям-захисникам, обмінюємося меседжами, пишемо листи підтримки, допомагаємо, чим можемо: власною продукцією, яку випікаємо, маскувальними сітками, які плетемо в позаурочний час, одягом, який придбаваємо на кошти, виручені під час благодійних акцій, що проводяться в закладі,  долучаємося до збору коштів для придбання автівок та засобів для військових.

Впевнені, що наші дії тут, як кажуть, в тилу, наближають Перемогу України.

Переконана в тому, що сьогодні, в умовах війни, волонтерство є найпотужнішим ресурсом, на якому ґрунтується національно-патріотичне, моральне, громадянське виховання сучасного молодого покоління.