Петращук Надія, 10 клас, Банилово-Підгірнівська гімназія

Вчитель, що надихнув на написання есе - Петращук Тетяна Анатоліївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Подія, яка змінила все? Для всіх вона різна, а для мене – це початок повномаштабної війни. Це дата яка розділила  мільйон життів на «до» і «після». Я пам’ятаю той день, наче то було сьогодні. Як тільки  війна почалась, мій батько почав воювати за нашу країну. Став захисником нашої незалежності. Війна залишає після себе – зруйновані міста та села, дітей залишає без батьків, а жінок без чоловіків. На війні люди залишаються навіки каліками. Під час жорстокої боротьби за нашу незалежність, кардинально змінюється бачення цінностей і мрій людей.

Також на війні потрібна підтримка будь-яка, адже все, що люди там бачать запам’ятається на все життя.

Початок війни – це реальність, у якій важко залишатися сильним. Великою підтримкою для наших воїнів є волонтери і прості люди. Ця допомога дуже цінується героями, кожен малюнок, кожна гривня, кожне слово підтримки та молитва захищає наших воїнів. Усі малюнки, намальовані дітьми, воїни зберігають близько коло серця, або кладуть на стіну, коло місця відпочинку й милуються ними, та згадують мирне життя, радіють, що хтось про них думає. Звичайно наша сім’я теж завжди надавала і надає підтримку батькові і воїнам ЗСУ. В першу чергу ми збирали кошти на одяг для тата. Це рукавиці, штани, взуття, бронежилет, каска, і тому подібне.

Допомагали збирати кошти на тепловізор та планшет для їхньої бригади. Мій батько є вчителем інформатики й ці знання допомогли в керуванні дронів.

Війна, для нашої сім’ї – це страшне слово з жахливим значенням. Оскільки тато уже більше трьох років знаходиться там на війні, на передовій, він воює за наше майбутнє. Я часто згадую як батько приїжджав в перший раз у відпустку в 2022 році. Він лякався всього навкруги, наприклад, гуркотіння трактора, шум від мотоцикла і багато інших звуків. Моя мати у перші місяці перебування тата на війні, не могла знайти собі місця, вибігала на вулицю в сльозах, коли він довго не виходив на зв’язок.

І навіть тепер для нас написати татові «Привіт, як ти? Все добре?» – це найважливіше. Ми любимо та цінуємо Його.

Війна – це крик дітей, сльози батьків, горе сім’ї та нестерпний біль від втрати. Війна – це постійні питання молодшого брата: « Коли тато вже приїде? Я сумую…». Ці слова постійно розривають моє та мамине серце. Боляче, що не знаєш, що відповісти на ці слова, коли сам батько не знає, коли приїде.

Для мене слово війна дуже страшне і жахливе слово, але не кожна людина зрозуміє його значення, лише ті, в кого родичі, близькі або знайомі на війні. Лише ці люди зрозуміють всю біль і переживання за рідну людину.

Найбільшим щастям є те, коли тато приїжджає з фронту – це велика радість для всієї сім’ї. Мій тато завжди є для нас справжнім героєм. Його голос лагідний і заспокоює моє тривожне серце, руки сильні і вміють УСЕ залагодити. Батькові обійми, в яких забуваєш про все та почуваєшся захищена на всі 100%. А день, коли він повертається назад на фронт є похмурим, без сміху і радості, сльози течуть і стримати їх неможливо. Все… Він поїхав… Життя знову змінилося, немає веселого тата на кухні, немає веселих вечорів за столом, немає ночей, проведених на ставу в будиночку, де ми завжди відпочиваємо, коли приїжджає тато.

Такі теплі моменти з життя, проведені з батьком, назавжди залишаться в моєму серці.

Вся моя сім’я має надію на великого та сильного Бога. Кожен з нас хоче, щоб війна закінчилась і кожен захисник повернувся живим та здоровим до своїх любих дітей, коханих жінок, рідних батьків та близьких родичів. Кожна молитва зберігає життя наших захисників.

Війна змінила бачення світу багатьох, у тому числі і моє. Тепер я точно знаю, що життя поділяється на «до» і «після» й потрібно цінувати кожну мить на землі.

Також допомога волонтерів є великою підтримкою в часи війни, вони приїжджають і в села, де немає світла, води, їжі та піклуються про тих людей. Благодійники теж допомагали захисникам, надавали їм потрібну емоційну підтримку, привозячи кожен малюнок, намальований дитиною та речі, які люди передають. Війна – це є дуже страшним і моторошним словом, але воно мені відкрило істину, що допомога це не слабкість, а великий прояв мужності і сили духу.