Какуріна Юлія, 11 клас, Ужгородський ліцей №3

Вчитель, що надихнув на написання есе - Щербей Ярославна Владиславівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Тисячний день повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Три тисячі дев'ятсот двадцять шостий день російсько-української війни. Вісімсот сімдесят п'ятий, як бійці "Азовсталі" в полоні. Уже понад сто двадцять вісім місяців українці кожного дня хоронять військових. Щохвилини українці моляться про перемогу, про повернення рідних з війни. Кожна мати, жінка, дитина військового мріє про обійми після довгої розлуки. Щодня жінки-військові чують, що війна не для них. Проте жодна не перестає робити все для найшвидшої перемоги.

Коли чуєш ці цифри, усвідомлюєш все. Ставиш собі питання: «Що я зробив для цієї війни? Що я зробив для її закінчення?»

Починаєш заглиблюватися в думки, згадувати перший день, перші переживання, співчуття. Поволі згадуєш відверті розмови з людьми, що, здається, були зовсім на невеликій відстані, але вас розділяло відчуття небезпеки. Спливають спогади про перші втрати, про безсонні ночі в надії на той один дзвінок чи смс-повідомлення.

Спогади навіюють питання: «А чи достатньо ти зробив?»

Ти згадуєш розмови з людьми в пунктах допомоги про їхніх кішок, що лишились у зруйнованому росіянами будинку в Маріуполі. Згадуєш ту бабцю, яка зі сльозами на очах розповідала про рідний будинок в Сєвєродонецьку, куди щоліта приїжджали онуки. І ти з надією, що від будинку залишився хоча б фундамент, заспокоюєш стареньку, говорячи, що все налагодиться.

У пам'яті залишились моменти пакування десятикілограмових коробок з їжею, кавою, одягом для наших військових, збір коштів для різних фондів.

Десь у глибинах пам'яті зачаїлись моменти спільного обіду з людьми, які щойно приїхали з міст, що активно обстрілювались окупантами. Пригадуєш веселі, теплі моменти з дитинства, стоячи на похоронах у батьків давніх друзів. Молишся, благаєш, щоб з війни повернулися старший брат, дядько, які, здається, нещодавно приїздили до бабусі в село на Великдень, а сьогодні захищають країну. 

Сидиш і намагаєшся загадати: яким був твій шлях?