Грунтенталер Аліна, 3 курс, Бериславський фаховий медичний коледж 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Александрова Яна Миколаївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Життя можна поділити на «до» і «після». Раніше я не замислювалася, як багато значить простий спокій, прогулянки містом без страху, зустріч з рідними без прощань, що рвуть серце. Тепер усе інакше. До війни світ здавався стабільним. Я будувала плани, мріяла про майбутнє, раділа дрібницям. Життя було наповнене звичайними буднями, які тепер здаються розкішшю.Хто б подумав, що тиша стане рідкістю, а найпростіше бажання - прокинутися без звуків вибухів, стане найціннішим?

Під час війни все сприймається інакше. Я навчилася цінувати кожен момент, кожне слово «живі».

Люди стали рідними, навіть незнайомі. Більше схиляюсь до Бога, і дякую за кожен день прожитий разом з рідними й близькими людьми. Я бачу більше болю, більше втрат, але також більше сили та віри.

Навіть серед руйнувань з'являються нові мрії, і тепер, вони не про матеріальні речі – вони про мир, про повернення тих, кого чекають, про майбутнє, де пісня війни стане лише спогадом.

Я не та людина, якою була раніше. Війна змінила мене, як і всіх. Але вона не змогла відібрати головного – надії. Моє життя продовжується, і я хочу, щоб у ньому знову з’явилася «після», у якому буде спокій, світло і впевненість  завтрашньому дні.