Долгоєр Денис, 4 клас, Глодоський ліцей Глодоської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гресь Олена Миколаївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Мене зовуть Денис. Я народився в місті Херсон. Там жив разом з мамою і татом. Ми мали квартиру на четвертому поверсі п’ятиповерхівки. В 2021 році я пішов до першого класу. Мені дуже подобалися моя перша вчителька та однокласники. Ми вчили букви, писали, рахували. Друзі були веселими і добрими. Але 24 лютого 2022 року сталася подія, яка змінила моє життя - війна.

Ми не вірили, що буде війна. Думали, що це все лише перестороги. Та все-таки це сталося.

В цей страшний день гриміли постріли, вибухи, літали літаки в небі. Мама плакала. Тато пішов обороняти наше місто. Було моторошно. Цього дня мама на роботу не пішла, збирала наші речі. Я дуже хотів у школу, але вчителька написала, що занять більше не буде. Я залишився з мамою вдома. Так перший клас я і не закінчив.

Ми кілька днів сиділи в квартирі у коридорі, спали у ванній кімнаті, а потім зібралися і поїхали до бабусі в Новоукраїнку, що на Кіровоградщині. Добиралися важко. Їхали автобусом під пострілами.

Пізніше дізналися, що у нашій квартирі залишилися лише стіни, вікон і дверей немає, все поламано. А коли загарбники зірвали дамбу у Херсоні, то перший поверх нашого будинку затонув у воді. Сусіди телефонували, що вертатися немає куди, - все мокре, поламане, стіни сирі, сірі. Коли мама прочитала, що вороги хочуть зірвати ЗАЕС, то ми вже не чекали, а зібралися і поїхали до Польщі, а бабуся залишилася вдома. Тато телефонував, що в нього все гаразд. У Польщі ми жили у великому будинку у спортивному залі. Нам допомагали поляки. Нас безкоштовно годували, давали одяг, іграшки, ковдри. У Польщі я пішов до другого класу, вивчив їхню мову. Закінчив там другий клас.

Нам було тяжко за кордоном, ми сумували. Мама не могла там знайти роботу і тому вирішила, що нам треба повертатися додому до бабусі. І ми повернулися.

В третій клас я пішов уже в Новоукраїнці. Жили мама, я і бабуся у бабусиній хаті. Я зрозумів, що де б ми не були, а в Україні нам найкраще. Я подружився з новими однокласниками. Нова вчителька виявилася кращою, ніж за кордоном. Вона добре до мене ставилася. Так я третій клас закінчив там. А потім мама подала заявку на роботу в селі Глодоси Новоукраїнського району і виграла цю вакансію. Наш тато був поранений і лежав у лікарні, а потім звільнився з армії. І ми разом – мама, тато і я -  переїхали до села Глодоси. Я пішов у місцевий ліцей у четвертий клас, мама на роботу по реабілітації учасників і ветеранів війни, а тато влаштувався водієм. Я знайшов нових друзів. Вони дуже добре зі мною подружилися, допомагали мені в навчанні, провели екскурсію по ліцею. І вчителька виявилася дуже хороша та добра.

Я планую четвертий клас закінчити тут, а далі як доля повернеться. Отак війна змінила наші плани і переселила нас із Херсону до села, з «городського» я став сільським хлопцем.

Добре, що мама і тато живі та здорові, а все інше ми якось переживемо. Головне, щоб швидше настала наша перемога і всі ми повернулися до мирного життя.