Перший день війни був дуже страшним. Я прокинувся від вибухів. Обстріли змінили все, але я залишаюся в місті. Життя стало простішим і водночас - складнішим. Кожен день — це новий виклик, але я стараюсь не здаватися. Перші місяці війни у місті не працювали магазини та аптеки. Не було газу, тож їжу я готував на багатті. Я живу з мамою, вона вже старенька. Нікуди поки їхати не збираємось. Мої думки зараз прості — прожити день і вірити у краще. Життя навчило мене цінувати найпростіші речі. Я намагаюся жити сьогодні і не заглядати далеко вперед. Чекаю миру та закінчення війни.