Чічіюк Марія, 9 клас, Ліцей с.Голендри Калинівської міської ради Вінницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Островська Алла Анатоліївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Ми тримаємось не тому, що сильні, а тому, що нам нікуди відступати – за нами Україна! Моя країна – Україна, найбільша країна в Європі. Погляньте на її красу: величні гори, озера і ріки з чистою кришталевою водою, вишневі садки, блакитне небо, безкраї лани! Щасливі ми, українці, бо народилися і живемо на такій мальовничій землі!

«Без верби й калини нема України», – каже народне прислів`я. Але сьогодні калина хилиться, а рідна ненька-Україна журиться.

Важко пригадати день, коли в Україні панував спокій, коли безтурботні й радісні погляди дітей були сповнені мріями про щасливе майбутнє. Не вийде й пригадати світле небо, яке колись покривалося довгими смужками від пасажирських літаків. Війна. Яке страшне слово! Воно, мов чорний птах, пронеслося над Україною. Звуки сирен змінили дзвінкий спів пташок, кров заливає родючі землі рідної країни, а безжальна смерть щодня забирає найцінніше у людей – життя. Війна розділила життя українців на «до» і «після», не залишивши місця для щасливого буття.

24 лютого 2022 року. Цей жахливий день остаточно зруйнував надії на мирне майбутнє громадян України, замінивши їх вибухами і пострілами, криками і болем матерів.

Ця дата для багатьох запам’яталась як початок війни, але варто пам’ятати: 24 лютого — це день, коли ми вистояли. Лідери багатьох країн світу лише спостерігали за подіями в моїй країні і не вірили в силу та міць Збройних Сил України, українського народу. А ми вистояли! Незважаючи на те, що під тимчасово окупаційною владою москалів опинилися Крим та частково Луганська й Донецька області вже з березня по травень 2014 року, слід подякувати мужнім захисникам батальйонів «Азов», «Донбас», «Айдар», «Правий сектор», «Миротворець» та багатьом іншим, які рішуче зупиняли просування ворога. На той час Україна ще не мала повноцінної армії, і саме добровольці були першою лінією оборони. Бійці добровольчих формувань стали символом бойового духу та незламності для українців.

Війна, на жаль, ще й досі триває. Кров змішалася з водою, крик зі співом, втрата з надією.

Кожна перемога наших захисників запалює вогонь мужності в серці українців, а кожна втрата чи зрада змушують відчувати, що ворогам не вдасться знищити вогонь мужності в хоробрих серцях славних нащадків козацького роду. Він буде палати попри всі негаразди! Українці всьому світу довели свою незламність і нескореність, вистоявши перед другою армією світу. Їхня взаємодопомога та відкритість створили справжнє диво: Україна — перша країна у світі, яка змогла придбати супутник завдяки народному збору. У 2022 році фонд Сергія Притули отримав доступ до супутника ICEYE з повним правом передачі даних українській розвідці. Це дало змогу в реальному часі відстежувати переміщення ворожої техніки та підрозділів, а отже — рятувати життя. Супутник — це лише частина великої картини на шляху до Перемоги. Ще були дрони, які передають важливу інформацію для розвідки, а далі – точні удари по ворожим об`єктам. Це феєричне видовище!

Потім - пікапи, буси, тепловізори, рації. Усе це збирали звичайні люди, які вірили, що навіть маленька допомога кожного з нас є великим внеском для загальної перемоги.

Попри все люди продовжують жити, творити й мріяти. Звичайні українці стають волонтерами та роблять неймовірні речі: доставляють бронежилети, одяг, медикаменти, допомагають з евакуацією, лікують і підтримують інших морально. Вони стали надійною підтримкою для кожного захисника. До благодійної естафети дорослих долучаються діти. У кожному куточку України маленькі українці та україночки, як бджілки, заповзято працюють, збираючи кошти на потреби української армії.

Благодійні ярмарки в нашому ліцеї - це один із способів підтримки, який наближає нас до перемоги.

Діти з великою любов’ю та натхненням готують власноруч випічку, виготовляють сувеніри - усе роблять для того, аби зібрати кошти для допомоги ЗСУ. Разом з дорослими учні долучаються до плетіння маскувальних сіток для військових, вкладаючи в кожен вузлик тепло своїх сердець, бажаючи їм перемоги. Також діти малюють патріотичні малюнки, пишуть теплі листи, які передаються на передову разом із сітками.

У кожному солодкому виробі, кожному виробі з бісеру чи паперу - вогник дитячих сердець і щире бажання допомоги.

Всі ці добрі справи українців творять чудеса, керуючись жагою до життя. Пройшло вже три роки. Але війна, цей злий прибулець, продовжує перетворювати мальовничі міста на привиди. Пригадаймо Маріуполь, Бахмут, Рубіжне! У небо таких міст полетіли, мов кольорові кульки, мрії дітвори про мир. Вітер їх підхопив і розніс по світу…

Війна безжально простягає свої крижані руки, торкаючись найціннішого - життя дітей, мирних жителів і захисників. Вона ламає долі, краде їхні мрії, що були сповнені надій.

За кожною втратою - тихий та скорботний плач розбитих сердець. Але цій темряві зла в Україні протистоять наші ангели – охоронці, вірні та віддані захисники, які творять дива, показуючи незламність духу, виборюючи незалежність України. Їхній подвиг надихає весь світ. Саме завдяки героїзму наших воїнів світова спільнота нарешті змогла об'єднатися навколо України. Країни ЄС, Велика Британія, Канада стали головними партнерами України: вони постачають озброєння, боєприпаси, техніку, гуманітарну допомогу, здійснюють економічний тиск на країну-агресора .

Я твердо вірю: світло переможе темряву, добро – зло, любов – ненависть! Вірю, що зовсім скоро радість і спокій знову завітають до наших домівок, і в країні запанує довгоочікуваний Мир! З нами правда, з нами Бог і свята воля! Слава Україні! Героям слава!