Ожиївський Владислав, 8 клас, Радехівська спеціалізована середня школа з поглибленим вивченням іноземної мови

Вчитель, що надихнув на написання есе - Габінет Ольга Василівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Українці - це одна з найвитривалих, розуміючих і доброзичливих націй у світі. Існує безліч випадків допомоги українцям під час війни. Наш народ лише згуртувався під час повномасштабного вторгнення і став виручати своє оточення. В моєму житті є безліч доброзичливих людей, проте зараз я хочу розповісти про нашу школу. Це місце стало відправною точкою для багатьох, щоб почати шлях допомоги іншим.

Школа організовує безліч благодійних ярмарків. Кожен учень долучається до цього. Хтось віддає гроші, а хтось продає товари для пожертви коштів на потреби війська.

Також наша школа долучається до багатьох благодійних акцій: учні відправляють посилки військовим, у яких є все необхідне, а саме: енергетики, салфетки, кава, чай, душ в пакетах, шкарпетки та багато іншого. Учні нашої школи також плетуть сітки для військових у час дозвілля. Усі відносяться з розумінням до переселенців і не ображають їх, а навіть стараються поспівчувати та допомагають влитись у свій дружній колектив. Отже, на прикладі нашої школи я хочу донести, коли українці разом, то ми стаємо набагато сильніші, і нас не зможе здолати жодний ворог.

Насамперед школа допомогла мені та моїм друзям реалізуватися у русі допомоги. Під час виступу нашого класу ми підготували магніти, виготовлені власноруч. Спершу ми продавали їх у школі, далі пішли в центр міста і пізніше обійшли майже всі популярні місця в місті.

Так ми змогли не лише зібрати значну суму грошей, але й поспілкуватися з багатьма людьми, які підтримували нашу ініціативу. Деякі навіть додатково донатили кошти, не купуючи магнітів, а просто дякували за нашу активність. Це надавало ще більшої мотивації. Також одна вчителька пообіцяла, що купить усі магніти, які ми не продамо за день на наступний. Ми продали всі магніти та задонатили їх на потреби Збройних Сил України. Цей досвід навчив нас не бути байдужими та завжди знаходити спосіб допомогти.

Також не можу не згадати велику кількість волонтерів нашого міста. Було організовано збір коштів на новий авто для ЗСУ посеред парку. Усі разом працювали над спільною метою - зібрати потрібну суму. Я пишаюсь тим, що живу в такому місті, де люди не залишаються осторонь.

Хоча захід нашої країни і здається безпечним, проте і тут ворог не дає жити спокійно. Під час тривог, коли ми, учні, перебуваємо в укритті,  ми підтримуємо один одного. У нашому класі ми відволікаємо себе від тривожних новин настільними іграми. Ми співаємо пісні, розмовляємо або читаємо новини. Коли під час тривоги в укритті почули вибухи, то дехто став сильно переживати за своїх близьких і ми стали для них групою підтримки. Тільки через це нашим друзям вдалось заспокоїтись і вірити в краще, яким воно і було. Підтримка в таких ситуаціях — це найцінніше. В нашому класі ми підтримуємо один одного не лише, коли знаходимось в одному укритті та тоді коли ми вдома. Телефон просто розривався від повідомлень, коли пролунав вибух. Підтримка моїх близьких, друзів і знайомих допомогла мені спокійніше і оптимістичніше сприймати ситуацію.

Під час повітряної тривоги, коли лунали вибухи, емоції були на межі, серце билося швидше ніж будь-коли, у вухах був лише шум, тільки від кількох слів, підтримки, всі мої переживання слабшали.

Найголовнішою рисою українців у сучасних реаліях, в час коли жорстокість є на кожному кроці, є людяність: людяність до друзів, людяність до рідних, людяність до незнайомців, людяність до тварин і людяність до себе. Найбільшим потрясінням на початку для мене було збереження людяності у людей, яка зараз лише більшає. Кожен день ми доводимо, що навіть у найважчі часи, можна залишатися добрими, небайдужими та сильними духом.