Чубенко Поліна, 8 клас, Криворізька гімназія №91 Криворізької міської ради Дніпропетровської області 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Горбань Людмила Вікторівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У наші часи люди (а це близько 8 мільярдів осіб, що складають населення планети Земля) далеко не всі зможуть дати одну відповідь на питання: «Яка подія змінила твоє життя?». А от у більшості українців відповідь буде одна. Коли українці прокинулись 2022 року 24 лютого - змінились думки, помінялись життєві лінії. З цього дня ми помирали і помираємо сотні, ні, тисячі разів, за кожного й кожну. Війна - ключова подія сьогоднішньої історії, і ми розуміємо це як ніхто.

Якщо українці припинять боротися - України не буде. Ми повинні все пережити і проявити себе сьогодні якнайкраще, маємо будувати нове й покращувати старе.

Але що робити, коли звалилось так багато відповідальності? Мирне життя не повернеться просто так! Пам’ятаймо, в нас живе сила українців, що є нашими предками. Всі ми об’єднані  своїми життями, що пережили так багато. Саме тому варто вивчати історію України.

Згадаймо слова Максима Рильського: «Хто не пам'ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього». 

Це складно уявити, але виявляється, що кожне покоління українців століття свого існування боролося за незалежність! Зараз століття боротьби – це наш привілей. Щирість допомоги українців походить від єдності. Тож цю загартовану поколіннями єдність потрібно розвивати і використовувати. Ми допомагаємо і маємо допомагати - стояти за кожного українця, і не тільки за тих, хто бореться на передовій. Кожного разу, коли я про це думаю, виникає бажання обійняти маму, сказати друзям добрі слова. 

Тож наступного разу, коли ви почуєте вибух або невтішні новини -  не мовчіть, говоріть українською! Адже тоді, коли люди мовчать – вони мовчазно поширюють російське.

Замовчуючи ситуацію, такі люди забувають —ця країна будувалася на стандартах, що вчили миритися з усім жорстоким, що робила минула влада, яка винищувала тих, хто був не згоден. Ми, українці, інакші. Ми завжди жили, знаючи про небезпеки, але добивалися свого - бо заслуговуємо. Тож  давайте вірити у перемогу,  і не забуваймо донатити на збори. Допомога живе в нас, українцях, варто лише це усвідомити. І саме вона нас врятує!