Тімошенко Ксенія, 9 клас, Комунальний заклад "Харківська гімназія №41 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Третьякова Ірина Леонідівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Кожна дитина протягом життя вчиться правилам моралі,  беручи за приклад поведінку своїх батьків. Важливо вкласти в ще зовсім юні голови дорослі думки  для кращої взаємодії із суспільством. Але ж усі люди різні! Хтось вважає, що допомога іншим – марна трата часу та грошей, для іншого  це є  сенсом життя.

Для себе треба вибирати лише одну істину, орієнтуючись вже на свої правила життя, створені на власному баченні світу. 

Деякі люди, які потрапили під дію російської пропаганди, починають казати дивні речі: що Росія і Україна “брати”, що все це - вина самої України та НАТО, і Росія зробила лише вимушений крок для “захисту”. Дійсно, всі “розумні” правителі, захищаючи свою державу, вбивають мирних людей, нищать їхні будинки, школи, лікарні. Лише ця думка змушує задуматись, що є добро і зло; для Росії “злом” є все українське, а для України - російське.

Тож це поняття відносне, не пропаганда має керувати думками, а адекватність і розум.  

В сучасному світі людям все складніше і складніше чинити опір чужим думкам, бо вони подаються як повністю достовірний факт. Також у висловлювані цих “фактів” часто присутні такі терміни, значення яких не знайти навіть в словнику. Пропагандист задає собі образ розумника, якому всі довіряють без перевірки інформації. За даними РФ,  вона не бомбить мирних громадян, а якщо це відбувається, то існує три виправдання: “це ЗСУ нищить українські міста”, “в школах і лікарнях сидять військові”, “ракета летіла в стратегічно важливий об’єкт, а ППО її збило, тому вона впала саме на дитячий майданчик".

Все це запаковано в гарну упаковку, і виходить продукт для масової деградації суспільства.  

Дослідивши вище перелічені проблеми, приходить розуміння, що велика кількість людей в світі підтримує політику РФ і її загарбницькі плани. Нашим людям, які залишись ні з чим, доведеться ще багато вислухати на свою адресу коментарі з приводу правоти Росії в подібних вчинках. Не знаю, як можна морально це витримати, коли ти ніби вважаєшся жертвою, але підтримують агресора.

Ось що надихає мене підтримувати жителів нашої країни, які постраждали від військової агресії Росії. 

Звісно, не у всіх є змога допомогти матеріально, та навіть прості слова підтримки творять дива. Пам’ятаю, як важко було на початку війни: майже всі продуктові магазини зачинені, над головою літали безпілотники, грудка страху з кожним днем ставала все більше. В моєму будинку були деякі запаси грошей та їжі, але навряд чи їх би надовго вистачило. Проте, моя бабуся частину обмінювала їх на інші продукти, частину віддавала просто так тим, у кого взагалі нічого не було. Більше за все дивували й надихали волонтери, які попри все допомагали людям вижити. Ще  в 2014 існували волонтерські організації для допомоги військовим.

З 24 лютого 2022 року волонтерство набрало набагато більших масштабів. Якби не воно, величезна кількість українців залишилася б без їжі, житла, одягу. Вони - цвіт нації, те, що врятує її від ворожого сусіда.

Весь світ має побачити, що насправді робить Росія з українцями, бо ця війна гірша за Другу  світову. Німецькі фашисти воювали з мрією підкорити СРСР, а Росія - знищити все українське. 

Війна дала зрозуміти українцям, що жодній країні не можна довіряти. Ця подія змусила мене все глибше задумуватись про майбутнє моєї країни. Крім українців, Україна нікому не потрібна, якщо не брати до уваги планів на нашу державу інших правителів. Мене обурює таке ставлення до нас, людей, які кожного дня чують сирени і вибухи, волонтерів, які ризикують своїм життям заради інших.  Не знаю, чи є вихід, не знаю, чи знайдуть його...