Баленко Ілля, 1 курс, Дніпровський центр професійно-технічної освіти

Вчитель, що надихнув на написання есе - Осипенко Надія Ніязівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

«Збирають по краплинах для підмоги,

Як ті мурашки трудяться, везуть.

Їх кожен крок-це крок до перемоги,

Скрізь в них потреба.

Значить знову в путь…»

(Галина Онадська)

Волонтерство - це поклик душі. А люди - господарі своєї долі. Лише смілива, віддана своїй справі людина може йти наперекір долі, щоб зробити справу заради Батьківщини. Це буде більшим патріотизмом, ніж голосно співати гімн чи кричати лозунги. Наразі потрібно кожному змінювати щось у собі.

Зінедін Зідан говорить: «Якщо у тебе є хоча б маленька можливість допомогти іншим-допомагай».

Та сьогодні є сміливі, вольові та рішучі, які прийдуть на допомогу за покликом серця не лише людям, а й братам нашим меншим - тваринам. Я хочу розповісти про молодого волонтера Сергія Луденського, який з 24 лютого 2022 року рятує тварин із зони бойових дій. Кожному українцеві відома трагедія руйнування Каховської ГЕС, що трапилася 6 червня 2023 року. За перші два дні Сергій зі своєю командою евакуювали 500 тварин. А за тиждень - півтори тисячі. Волонтер разом з колегами після початку повномаштабної війни створив центр допомоги тваринам. Такий центр почав діяти на базі координаційного штабу волонтерів Дніпра, що був створений у перший день повномаштабного вторгнення.

Сергій зізнавався, що дії по врятуванню тварин спочатку були дещо  хаотичні. Проблемою для волонтерів було те, що тварини не можуть сказати про свої потреби.

А тому переселеним братам нашим меншим почали допомагати кормом. Далі Сергій та його колеги почали евакуйовувати тварин. Пізніше зареєстрували офіційну громадську організацію. Рятівники майже щотижня виїжджають ближче до лінії ведення бойових дій. Наразі евакуюють домашніх улюбленців з Херсонської, Харківської,  Запорізької та Донецької областей. Сергій розповідає: «Здебільшого зараз їздимо у Донецьку область. На запорізькому напрямку - найчастіше до Оріхова, Гуляйполя.» Чи легко доводиться волонтерам у їхній рятувальній справі? Є свої труднощі.

Найскладніше - відсутність зв’язку. Волонтерам доводиться відшукувати тварин, об’їжджаючи місцевість.

Окрім цього, необхідно свої дії координувати з військовими, адже ситуація надзвичайно динамічна. Ще волонтери возять провізію місцевим мешканцям, а також речі для військових. Об’єм допомоги щоразу збільшується: прямо в зоні війни почали робити щеплення тваринам. А ще команда Сергія встановлює годівнички - такі собі станції, зроблені з труб, які автоматично наповнюються, щоб безхатні, покинуті тварини могли підгодуватись. Передають і ліки для врятованих тварин, а на виїздах вакцинують. Команда волонтерів планує робити виїзні стерилізації, забирати тварин у Дніпро та інші міста України. На думку Сергія Луденського працювати у такому режимі надзвичайно важко, а тому певною мірою йде «вигоряння».

Волонтер якось зізнався: «Часом втрачаються сили. Та якось підтримуємо один одного. Допомагають рідні, близькі. Так і вивозимо. Вважаю, що це поклик душі.»

На мою думку, такі, як Сергій, ніколи не вагаються: чи треба, чи не треба. Саме він - один із представників нації нескорених. На прикладі мужніх вчинків і справ, стійкості його команди вчаться інші, загартовуються у нелегкому виборі бути волонтером і наближати перемогу на всіх фронтах війни.