Війна мене застала вдома з сином та онуком. У Дніпрі все почало вибухати, мені було страшно. Не розуміла: як таке могло статись? У мене онкологія, на кожну сирену я гостро реагую. Ми такий чесний народ, а з нами так вчинили. Я нікуди не виїжджала. У Дніпрі тривають обстріли. Мій племінник загинув, захищаючи країну. Мені дуже важко щодня. Деякий час у місті не було світла та води. Я все це витримала. 

Я дуже хочу перемоги. Сподіваюсь на наші ЗСУ. Я вірю, що життя в Україні буде кращим.