Я живу в Дніпрі. Вже на пенсії, але доводиться працювати. Війна мене шокує, я важко все це переживаю. Постійно впадаю в депресію. У Київській області загинула моя племінниця, тож трагедія не оминула і мою родину. 

Мама колись розповідала мені про війну. Я думала, що ніколи такого не побачу, але ж - ні. Я не сплю ночами, постійно хвилююсь. Відчуваю страх за майбутнє дітей. Як житиме далі мій син? Хочеться плакати та кричати. Моя душа рветься на шматки. Чекаю тільки закінчення війни. Сподіваюсь, скоро настане мир.