Я жила у Харківській області. Після початку війни пів року жила під обстрілами. Я доглядала батька, не могла виїхати. У селі не було хліба та продуктів. Видавали по одному кілограму борошна та олію. У магазинах нічого не було. Також не працювали аптеки, важко було дістати ліки. 

Коли батько помер, я поїхала. Мій чоловік захищав країну, але вже рік, як він зник без вісти. Він служив на Запорізькому напрямку. Кожного дня я чекаю його додому. Сподіваюсь, скоро війна закінчиться.