Ніконов Артем, 11 клас, Енергодарська гімназія №1 Енергодарської міської ради Василівського району Запорізької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кириченко Лариса Миколаївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Вітаю, Світланко! Це тобі пише твій приятель Артем, з яким ти відпочивала у таборі «Лазурна райдуга» м. Бердянськ.  Як ти? Як твої близькі? Сподіваюся, що все гаразд, відносно тієї ситуації, в якій ти знаходишся. Я розумію, в яких обставинах ти зараз живеш, сам через це проходив. Моє рідне місто Енергодар (Запорізька обл.) було окуповано, так само як і твій населений пункт. 3 березня  2022 року війська ворога зайшли до міста та захопили його разом зі Запорізькою АЕС, цим самим нехтуючи всіма Конвенціями  про ядерну безпеку на  весь світ.

Сам я прожив у окупації 6 місяців, виїхавши сім’єю в серпні 2022 року на підконтрольну територію. Я знаю, що тобі доводилось, та і доводиться проходити зараз  та іншим людям у твоїй ситуації.

Страх невідомого, розпач, невизначеність та багато іншого негативу, у всій ці купі емоції позитиву не дуже багато. Напевно, найстрашніше це невизначеність майбутнього, коли твій сталий світ розбивається, а на заміну ньому приходить невідомість того, що буде завтра. Звичайно мій досвід «життя» в такому стані відрізняється від твого, як-ні-як 6 місяців та 3 роки  - це різні строки і за цей час багато чого змінилось, та я все-таки напишу.

Особисто мені одна з головних речей, яка не давала зломитися в цій ситуації – була віра в краще. Так, можливо банально та багаторазово промовлене гасло, та воно мені допомагало.

Людина влаштована так, що вона у щось вірить. Хтось може вірити або не вірити у Бога, долю або вдачу. Та, незважаючи на це, всі вони, так чи інакше, вірять в одне - краще. Я також вірив, що випробовування, що нам випало не вічне, що рано чи пізно все мине. Тож не треба давати відчаю заполонити свої думки, складнощі у житті завжди були, є і будуть – вони закінчуються. Так що мені і давати якісь поради тобі, то це вірити в краще та тримайся своїх близьких. Звичайно, жити одними думками «завтра буде краще» теж не можна, все ж таки слід розумно оцінювати ситуацію, в якій живеш. Це скоріше порада, яка допоможе не опустити руки, та якщо вона не допоможе, є друга.

Рідні та близькі до нас люди – це наша опора по життю, спілкування та проведення з ними часу може допомагати «розгрузити» психічний вантаж.

У цілому, це все, що я хотів написати. Твоя ситуація складна, та не патова, і я сподіваюся, що скоро все налагодиться. Бережи себе та близьких, бо це головне у будь - яких обставинах. Обов’язково зустрінемося на Азовському узбережжі, навіть не сумнівайся!! Віримо у ЗСУ, у себе та нашу незламність!! До зустрічі!!