У Баранівці Житомирської області, в потужній волонтерській майстерні «Зігрій захисника», Галина Сус працює чи не щодня. «Раз ця сітка може комусь життя зберегти, то треба ходити. Чи здоров’я є, чи нема — напилась таблеток і пішла», — каже вона.

Щоденна рутина — плетіння сіток, молитви, думки про солдатів. Війна для неї — не абстрактна загроза. Це втомлені очі військового, який якось завітав у майстерню. Це кожен рядок стрічки, сплетений із тривоги.

— Молимось весь час. Ранок — з молитвою за воїнів. Вечір — теж з молитвою. Щоб витерпіли, щоб вистояли, - розповідає волонтерка.

Раніше пані Галина  вишивала бісером — серветки, рушники. Тепер хобі чекають свого часу. Сподівається, що після закінчення війни знову повернеться до вишивки.