Почались обстріли та закрились магазини. У місті нічого не було. Обстріли були дуже сильними, моя донька припинила розмовляти. Я не розумію, кому потрібна війна? Навіщо все почалось? У мене була робота, міг забезпечити шістьох дітей. Все було добре, якби не війна, яка принесла багато горя. 

Ми зібрали речі та переїхали до Черкаської області. Живемо в будинку, де сплачуємо лише за комунальні послуги. За станом здоров’я не можу піти воювати. Щовечора дивлюсь на горизонт та думаю: "Де край цього жахіття, коли війна припиниться?" Намагаюсь сподіватись на краще. За кордон виїжджати не планую, бо виріс на Донбасі. Моє коріння - в Україні. Я не хочу міняти країну, тому залишаюсь на батьківщині.