Моя сім’я – чоловік і дві доньки. Проживали в Степногірську. В перший день війни ми у підвалі сиділи, бо нас вже бомбили. Домівку прийшлося залишити. У нас є машина. Обстрілів не було, так що нормально виїхали. Зараз проживаємо в Запоріжжі. Одне радувало: що донька поступила на фармацевта під час війни.

Переживаємо, додому хочемо. Інколи туди навідуємось. Своє майбутнє бачимо без війни.