Я жила спокійно, тихо, розмірено. Працювала вчителем. Все було знайоме, зрозуміле, звичне. Війна прийшла зненацька і все змінила. Стало важко думати про щось інше. Першого дня було багато тривоги. Неясність, невідомість. Люди не розуміли, що робити, як себе поводити. Було страшно. Згодом стало ще важче — нічого не працює, зв’язок нестабільний, навколо паніка.

Магазини закриті, аптеки не працюють. Люди купляли продукти у паніці. Зараз ходити в магазин взагалі небезпечно. 

Я залишаюся в місті. Не тому, що не боюся. Усе життя - тут. Нормально працювати зараз не можу. Мій чоловік зараз на фронті. Це для моєї родини тяжкий момент. Я дуже хвилююсь за свою родину. Це все, про що думаю кожен день. Сподіваюсь, що скоро війна закінчиться і життя стабілізується. Для мене головне, щоб я залишилась вдома.