Я з Херсонської області. Зараз мій район в окупації. У мене двоє дітей, вони на території Дніпропетровської області. Ми з чоловіком переїхали до них. 

У мене рік тому померла мама. На початку війни я вдома була. Коли зайшли окупанти на нашу територію, йшли танки, і ми вирішили виїхати. У нас був свій транспорт, ми кинули все і поїхали. У нас все залишилося на окупованій території. Усе, що наживали, кинули та поїхали в нікуди. Ось це і шокувало.

Ми їхали сюди, ближче до дітей. Зараз орендуємо квартиру, ось такі наші труднощі. Живемо поблизу дітей. Як наші б’ють окупантів, то й на душі легше. Як відступають рашисти, також приємно.

Зараз бачу по земляках, що дуже важко звідти виїхати. У Василівці дуже важко, там і кошти потрібні, щоб тебе перевізник вивіз. Не всі виїжджають, тому що не в кожного на це є гроші.

Раз ми одержали від Фонду Ріната Ахметова допомогу. Ще по дві тисячі отримуємо, і пенсія в нас мінімальна. Пропрацювали все життя педагогами, і зараз пенсія мала. У нас була машина, був дім і все в домі. А зараз незрозуміло, що буде далі, і де ми будемо. 

Віримо в перемогу, а коли вона буде – хто його знає…