Дячук Максим, 8 клас, Долинянська гімназія Недобоївської ТГ

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гулей Наталія Русланівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Я народився у мальовничому куточку України – на Херсонщині, у селі Кардашинка. Мої дитячі роки були сповнені тепла та безтурботності: прогулянки лісом, свята у школі, щасливі миті вдома серед рідних. Ми будували плани, мріяли, вірили у майбутнє….Але війна змінила все. Вона прийшла раптово, зруйнувала спокій і відібрала в мене те, що раніше здавалося таким звичним – рідний дім, друзів, можливість просто бути дитиною.

Ми змушені були тікати, залишаючи позаду все, що мали. Лише тепер я зрозумів, наскільки цінними були ті прості речі, які ми зазвичай не помічаємо.

Проте війна змінила не лише моє життя, а й мене самого. Я усвідомив, наскільки важливо допомагати іншим, адже саме підтримка і взаємодопомога стали тим, що дозволяє вистояти в ці непрості часи. У гімназії я разом із однокласниками плів маскувальні сітки для військових, робив окопні свічки, збирав продукти та речі для захисників на фронті… Кожен шматок тканини, вплетений у сітку, кожна залита парафіном бляшанка – це наш внесок у перемогу, наша подяка тим, хто боронить нашу країну. Ми отримували слова вдячності від військових, і це надавало нам ще більше сили продовжувати.

Ця допомога змінила не тільки тих, хто її отримував, а й мене самого. Ми стали відповідальнішими, згуртованішими, почали глибше розуміти, що кожен із нас може вплинути на майбутнє.

Моя найбільша мрія – щоб ця війна закінчилася. Щоб ми змогли повернутися додому, де нас чекатимуть не уламки будинків, а щасливі обличчя рідних. Але поки цього не сталося, я знаю, що не можна опускати руки. Кожен наш крок, кожна добра справа наближає той день, коли знову запанує мир. І я пишаюся тим, що можу бути частиною цієї великої сили допомоги, яка змінює світ.