Думанська Ангеліна, 8 клас, Долинянська гімназія Недобоївської ТГ

Вчитель, що надихнув на написання есе - Гулей Наталія Русланівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Життя інколи приносить випробування, які змушують нас змінити свій погляд на світ, переосмислити цінності й навчитися бачити силу там, де раніше її не помічали. Для мене такою подією стала боротьба мого брата Назара, його незламність і бажання допомагати іншим. Назар народився здоровим хлопчиком, але у 11 місяців лікарі поставили діагноз - дитячий церебральний параліч.

З того моменту кожен день для Назарчика – це боротьба: за можливість ходити, за самостійність, за майбутнє… Але він ніколи не здається, і його сила духу завжди вражає мене.

Коли почалася війна, мама з Назаром перебувала в реабілітаційному центрі. Сирени, вибухи, постійна тривога - усе це злякало його, але не зламало. Він продовжував боротися, хоча умови стали набагато складнішими. І саме тоді я зрозуміла, що боротьба буває різною. Назар щодня бореться за своє здоров’я, а наші воїни - за свободу України.

Одного дня він сказав мені: «Коли виросту, стану військовим і буду захищати свою країну». Ці слова глибоко запали в серце.

Попри власні труднощі, він хотів допомагати тим, кому ще важче. Його бажання зробити щось для військових стало для нашої сім’ї важливим орієнтиром. Ми почали підтримувати збори для ЗСУ, допомагати внутрішньо переміщеним особам, передавати необхідні речі тим, хто перебуває на передовій. Але найбільше Назар хотів сам зробити внесок. Він мріяв відправити посилку на прифронтову зону - туди, де найважче. Його прагнення переросло в цілу родинну справу.

Разом ми зібрали допомогу для захисників: теплі речі, продукти... Усе це було наповнене любов’ю, вдячністю та вірою в Перемогу.

Цей момент змінив мене. Я побачила, як навіть маленька добра справа може стати символом великої сили. Як хлопчик, який щодня долає власні труднощі, може надихати інших і показувати, що справжня незламність - це не просто слово, а конкретні дії. Нещодавно Назар отримав Подяку від командування військової частини А4576 за свою допомогу. Але найважливішою нагородою для нього стали не грамоти, а усвідомлення, що він зробив щось важливе.

Назар відчув себе частиною великої спільноти людей, які наближають Перемогу.

Ця подія змінила мене, змінила моє сприйняття єдності українців. Вона довела, що допомога не має віку, фізичних обмежень чи кордонів. Вона народжується в серці, у бажанні підтримати тих, хто потребує цього найбільше. І тепер я знаю, що майбутнє України залежить від кожного з нас. Бо сила допомоги - це те, що робить нас незламними.