Самусік Тарас, 10 клас, Ліцей № 12 м.Ковеля

Вчитель, що надихнув на написання есе - Самусік Тетяна Василівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна в Україні стала подією, яка розділила наші життя на «до» та «після». Біль, страждання та втрати, з якими зіштовхнулися українці, є невимірними, але в той же час ми стали свідками сили, на яку здатна людська віра і молитва. Кожен день війни приносить нові випробування, але також відкриває нові можливості для прояву допомоги, підтримки та навіть чудес, коли здається, що шансів на виживання немає.

Молитва – це те, що допомагає нам зберігати надію та силу духу, коли обставини здаються безвихідними.

Ввечері я заходжу в свою кімнату, де тихо і ніхто не заважає моїм думкам. Там я звертаюсь до Бога. Щиро прошу його, щоб війна припинилася, більше не лунали повітряні тривоги, щоб не засівалися кулями наші землі, де росте хліб, де колись сміялися діти. Я молюся, щоб були збережені життя наших воїнів і вони повернулися додому живими та неушкодженими. І я вірю, що моя молитва має силу. Бог чує, а особливо дитячі звернення до нього. Прошу Всевишнього про мир, щоб ми нарешті змогли дихати вільно, щоб не було болю і втрат.

Захисники на полі бою відчувають нашу молитовну підтримку. Ми стали свідками духовних перемог, коли молитва рятувала життя.

Одним із таких моментів став випадок, який трапився з українським солдатом. Він завжди носив біля грудей у кишені маленьку Біблію, яку читав у мирний час. Це була не просто книга, а те, що мало зв’язок із Творцем. В один із найнебезпечніших моментів війни, коли він опинився під обстрілами, і його життя висіло на волосині, сталося щось неймовірне. Куля, що летіла прямісінько до нього вразила Біблію, що була в солдата біля грудей. Це була миттєва зупинка смертоносної сили. Воїн не відчув болю, а лише побачив, як його життя дивом збереглося. Цей випадок став темою розмов на фронті серед побратимів. Вони бачили в цьому не випадковість, а реальне чудо.

Біблія стала невидимим щитом, який захистив від смерті. Військовий був переконаний, що саме завдяки молитві і вірі його життя було збережене.

Ще одна історія стосується матері, син якої воює. Щодня, зі сльозами на очах, вона зверталася до Бога, просячи захисту для нього. Її молитва була настільки щирою, що навіть у найтемніші моменти сина не торкалася смерть. Однієї ночі, коли бойові дії були особливо інтенсивними, захисник отримав поранення. Але він дивом вижив. Через деякий час солдат зателефонував матері і сказав, що коли був на межі смерті, він відчув невидиму руку, що піднімала його із землі і вела до безпечного місця.

Боєць був переконаний, що молитва матері і її сльози стали тією силою, що захистила його.

Сила молитви за воїнів – це не просто слова, а потужна енергія, що об’єднує нас у цей важкий час. Справжня допомога може бути не лише фізичною, але й духовною. Молімося, щоб цей жах закінчився, щоб війна нарешті стала минулим, а наші захисники повернулися додому живими. Нехай щоденна молитва буде кроком до миру, до перемоги, на яку ми всі так чекаємо. Бо, може, саме в молитві прихована сила, яка може змінити все.