У 2014 році я виїхала з Луганська. Але 24 лютого 2022 року - це було як ніж по серцю. Повномасштабна війна. Почались обстріли, вибухи були дуже сильними. Я знала, що на той момент загинули військові. Люди кидалися, не розуміючи, що робити. Продуктів у магазинах не стало - усе розібрали в перші дні. Аптеки були порожні. Ніяких ліків. Жодної допомоги. Тільки тривога і холод.

Я зібралась з родиною і ми виїхали. Хотіли поїхати в Харків до друзів, але вони нам сказали, що в них ситуація гірша. Затори були величезні. Всі їхали на Дніпро. Ми вирішили поїхати до Павлограда, але потім ми доїхали до Львова. Потім я дізналась, що багато моїх друзів та знайомих загинуло. Друзі у Волновасі також загинули. Моя мама залишилась в окупації. Я з нею підтримую зв'язок, але це важко, бо мережі там немає. Зараз я чекаю миру, щоб знову жити мирно.