Деякі люди не могли навіть собі уявити, що буде війна в XXI столітті. Чоловік не вірив - казав, що зараз вони полякають, а потім про щось домовляться, і не почнеться ніяка війна. 24-го числа цілий день літали ракети над головою, і ми з дитиною сиділи у ванні. Потім чоловік цілий стояв у черзі на заправці, щоб заправити машину. І тільки на наступний день, коли ми на дорозі побачили танки, чоловік все ж таки повірив, що це війна. 

Він думав, що це максимум на тиждень, тому ми через три дні приїдемо, і все буде добре.  Ми залишили кішку в квартирі, бо в нас не було переноски. Але все затягувалося, тиждень уже пройшов, «Нова пошта» не працювала. Ми не знайшли людину, яка відкрила квартиру і годувала кота. Десь через місяць ми забрали тваринку до себе. 

Ми розуміли, що там гинуть люди, діти, бо «Гради» і все інше відносно близько було до хати. Ми заплатили сім тисяч, щоб з Пущі-Водиці вивезли 90-літню чоловікову бабусю, тому що ніхто не хотів туди їхати.

Події у Маріуполі дуже шокували, і досі це все шокує - ми не розуміємо, як люди можуть таке вчиняти. 

Ми приїхали до бабусі у малесеньке село на Черкащині, тоді переїхали в місто Світловодськ у будинок моєї тітки, яка виїхала до Чехії. Там трішки більше населення, ми там допомогу отримували. 

Зараз єдине, про що я мрію, - щоб моя дитина була в безпеці.