Війна - це дуже страшно. Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, я була вдома. Все почалося несподівано: перші вибухи, перші обстріли. Життя змінилося в одну мить, і вже ніколи не стане колишнім. Раніше в мене було тихе, спокійне життя. А потім почалося життя під обстрілами. Снаряди прилітали до житлових будинків. Іноді зовсім поруч. До міста потрапляли ракети.

Кожен день був, як лотерея: виживеш, чи ні. Світла та води не було. Зв'язок пропадав. Магазини та аптеки закрилися. Видобути продукти було майже неможливо. Виживати в такій обстановці страшно і важко. Росіяни щодня обстрілювали наше місто. Багато людей поїхало, щоб урятуватися. А хтось не встиг. Багато хто втратив будинки. Багато хто втратив своїх близьких. Щодня хтось гинув. Я виїхала, коли зрозуміла, що залишатися не можна. Було ясно, що Росія наступатиме далі, і від міста може не залишитися нічого. Зараз я все ще сподіваюся. Сподіваюся, що Україна поверне свої землі. Що я зможу повернутися до рідного міста та відновити свій будинок.