Солодка Анна, 10 клас, Заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 17 Торецької міської ВЦА Бахмутського району Донецької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Тішкова Олена Вікторівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Іноді здається, що життя ділиться на «до» і «після», а ще - на тишу і звук. До війни - тиша вечорів, запах гарячої їжі, голос мами з кухні, музика в навушниках, яку можна було слухати просто так, не для заспокоєння. А потім усе змінилося. Війна. Подія, яка стала не лише трагедією для мільйонів - вона стала точкою, з якої почалося нове життя. Жорстокіше… Напруженіше… Але в якомусь сенсі - людяніше.

Ми всі по-різному запам’ятали цей злам. У мене він асоціюється з вибухом - тим першим, який пролунав, ще коли я була маленька, у 2014 році.

Тоді було не страшно, але це повторилось вже після стількох років, а саме 2022 року. Я почала відчувати глухий звук тиші, що тиснув, з часом він перетворився на щось інше - на силу. Коли ти можеш виїхати, не залишивши собаку, і хтось поруч каже "все буде гаразд", усвідомлюєш, що в когось і цього немає. Хтось у цей момент сидить в окопі, хтось мерзне, хтось намагається не заснути на позиції.

І стає неможливо просто жити, нічого не роблячи.

Так трапилось, що ми з родиною почали допомагати 18-му Окремому батальйону морської піхоти. Спершу - щось зовсім дрібне: кілька банок тушкованки, пачка вітамінів. Здавалося б, що можуть зробити кілька звичайних людей? Але саме з таких людей і утворюється тил. Я з мамою печу смаколики - те, що гріє душу. Відправляємо мед, печиво, пиріжки, які пахнуть домом. Ми купуємо найнеобхідніше: ліки проти застуди, пластирі, гелі для суглобів, бинти, мило, зубну пасту, вологі серветки. Також моя бабуся вирощує овочі й консервує їх: лечо, квашені огірки, мариновані помідори.. А дідусь - рибалка. Він сушить і коптить рибу, яку потім дбайливо пакуємо та відправляємо. Окрім цього, він також допомагає з ремонтом техніки: авто, бензопил, генераторів.

І знаєш, хтось тримає зброю, хтось - лопату, а ми тримаємо банку закруток  і список потреб. Ми також допомагаємо й іншим батальйонам, коли до нас звертаються. У нас не буває «не наші» - усі наші, і сила - не в кількості.

Сила - в єдності. Допомога - це відповідь, моє «дякую» тим, хто щодня ризикує життям. Це моя боротьба, без зброї, але зі світлом. Я згадую саме це, бо навчилася бачити цінність у простому. Я навчилася жити серцем. І зараз я точно знаю: ми переможемо. Бо ми не лише воюємо - ми допомагаємо. А це значить, що ми живемо.