Гукович Денис, 10 клас, Черкаський державний фаховий бізнес-коледж

Вчитель, що надихнув на написання есе - Кабанюк Світлана Степанівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Не можу повірити, що вже минуло понад три роки, але подія, що змінила моє життя, і саме той день я пам’ятаю похвилинно. 24 лютого - день, який змінив не лише моє життя, а й життя мільйонів українців. Це був четвер. Я прокинувся о шостій ранку. Чому так рано? Хотів підготуватися до контрольної з біології. Оглянувши квартиру, помітив, що мами не було вдома. Взяв телефон - і перше повідомлення було про те, що росіяни обстрілюють Харків. Не усвідомлюючи масштабу подій, я поспішно почав збирати речі, документи та їжу.

У той момент я нічого не відчував: ні паніки, ні страху. У голові ще звучала наша вчорашня розмова з друзями: «Усе буде добре», «Війни не буде», «Це все брехня». А виявилося - навпаки.

Невдовзі прийшла мама, у неї була паніка й страх. Я притулив її до себе й почав заспокоювати, а через двадцять хвилин ми йшли сосновим лісом у напрямку, де нас чекав мій дядько. Нас було семеро: я, мама, братик і сусідка з двома дітьми. Її чоловік, як і мій батько, захищав кордон нашої країни. Досі не можу збагнути, як ми помістилися в п’ятимісну автівку…

У той день мене вразила одна річ: ніхто не думав лише про себе. Люди гуртувалися, навіть ті, хто раніше був не зовсім по-дружньому налаштований, допомагали один одному. Я знаю випадок, коли в одній хаті жили одинадцять сімей. І в цьому - наша сила. У єдності!

Неможливо уявити, що було б із Україною без цієї єдності. Саме завдяки їй і неймовірній мотивації ми змогли захистити Київ, вигнати орків із півночі та Харківщини, звільнити Херсон. І найголовніше - показали світу, що Україна - це не «десь біля росії», а вільна й незалежна держава, що захищає всю Європу!

Цей день назавжди змінив моє життя. Він навчив мене цінувати кожну мить, берегти близьких і ніколи не сприймати свободу як даність.