Спочатку Наталя не вірила, що почалась війна. Але вибухи наближались. Після декількох обстрілів села дитина Наталі дуже перелякалась, і їм довелось виїхати

Я вранці встала - нічого не знала, в інтернет не заходила. Подзвонила донька з Кривого Рогу і сказала, що почалася війна. Я одразу не повірила, а потім зайшла в інтернет, і там скрізь про це писали. Донька сказала, що у Кривому Розі вже чути вибухи. У нас спочатку було тихо. Коли вже на Херсонщину зайшли, ми чули далекі вибухи, а потім вони ставали все ближчими. 

Декілька разів наше село сильно обстріляли, і тоді ми виїхали, бо дитина почала боятися. Це було десь у березні.

Міст був підірваний на виїзді до Кривого Рогу - по ньому на машині чи маршрутці ніяк не проїхати. Тому виїжджали ми в місто електричкою. 

Друзі нас зустріли на машині, привезли до себе, так ми у них і проживаємо. Поки додому повертатися не хочемо, тому що обстріли тривають.

У мене не було великих запасів, але в перші дні війни я не бігла в магазини і не скуповувала все, як інші люди. Я була налаштована, що війна швидко закінчиться. Та й у селі все своє: і картопля, і консервація, і м'ясо. Це вже зараз ніхто нічого не тримає і не саджає, тому що немає можливості.

У нас великі фінансові труднощі. Потрібно було дитині телефон купувати, тому що навчання дистанційне. Ми збирали на нього всією сім'єю: і дочка старша допомагала, і син. Я інвалід, і мені потрібно, щоб мене за гуманітаркою привезли на машині, бо сама я не дотягну ті пакунки - у мене права рука неробоча. Я не працюю. Отримую пенсію по інвалідності.

У мене постійний шок. Дитина боїться, плаче, бо хоче додому. А я їй говорю, що ще рано повертатися, будемо зимувати в Кривому Розі. Страшно, коли стріляють…

Думаю, що скоро все буде добре, до весни війна закінчиться. Перезимуємо – і все буде добре. Хоча не все так швидко і просто робиться.

Закінчиться війна, ми повернемося додому й будемо працювати на своїй землі. Є ділянка, городик невеликий, будемо обсаджуватися, трудитися. Найголовніше – повернутися додому, і щоб хата була ціла та нічого не зруйнували.