Я живу у Ворожбі. Нікуди не виїжджала з початку війни. День повномасштабного вторгнення ніколи не забуду - це був найжахливіший день. Я не розуміла, що відбувається. Почались масовані обстріли, зараз часто літають дрони. У місті немає води та світла. У мене є колодязь, який дуже рятує. Я живу в постійному страху.

Зараз літають бомби, тому ніхто не знає, куди вони впадуть. Багато вулиць зруйновано. 

Я чекаю миру. Хочу, щоб скоро це жахіття закінчилось. Несила вже терпіти. Багато людей загинуло. Все це дуже тяжко усвідомлювати.