Я була на роботі, коли почалась війна. Паніки у мене не було. Ніколи б не подумала, що станеться повномасштабна війна. У Маріуполі залишалась моя сестра. Я довго не знала, що з нею. Потім вона приїхала до мене. З продуктами були проблеми, в село не завозили нічого.

Зв’язку не було, тож я не могла додзвонитись до сина. Тяжко було жити в очікуванні. 

Я виїхала до сина на Київщину. Тут багато людей ставляться до мене з розуміннями, багато підтримки. Морально мені досі тяжко. Стараюсь рухатись в роботі та більше часу проводити з рідними. Дуже хочу, щоб закінчилась війна. Планую повертатись додому.