Досі не можу повірити в те, що трапи лось. Коли розпочалася війна, я не знала, що робити. Місто швидко окупували російські війська, які приїхали на танках. Вони ходили будинками, перевіряли речі, забирали все, що хотіли. Було дуже страшно навіть просто вийти надвір. Газ, вода та світло відключилися.

Жити в окупації було страшно та важко. Я не розуміла, чим це закінчиться. Війна – це жах. Ніколи не могла повірити, що Росія нападе на нас. Це все здавалося нереальним. Хліба у місті не було. Я не могла пояснити дітям, чому не можу їх нагодувати.

Нам доводилось ховатись у гаражі, бо літали літаки. Було дуже холодно, це був жах. 

Мені вдалося виїхати з міста. Я знайшла перевізника, бо не було евакуації. Добу ми ночували у полі, бо росіяни не завжди пропускали машини. Я дуже сумую за домом і сподіваюся, що Україна переможе, і я скоро повернуся. Мої батьки залишились в окупації. Їхній будинок зруйнований.