У перший день війни я була вдома. То був жахливий день, як і для всіх в Україні. Я бачила все на власні очі. Село опинилось в окупації. Ліків та продуктів не було. Я залишалась з родиною у темряві, тому що світла не було. Воду та газ також вимкнули. Я не могла повірити в те, що все це відбувається насправді. Ніхто такого не очікував. 

Я з родиною виїжджала з окупації через два місяці. Перевізник нас доставив на підконтрольну територію. Ми довго їхали до Миколаєва, машину не раз обстрілювали.

Я не хотіла залишати власну домівку. Зараз намагаюсь думати про закінчення війни. Дуже хочу повернутись додому. Сподіваюсь, що Херсонщину звільнять та ЗСУ переможуть.