Перший день війни я запам'ятала назавжди. Усе було звичайним ранком, і раптом пролунав вибух. Відразу після нього - ще один, і ще. Звуки снарядів і вибухів не припинялися, і здавалося, що світ навколо руйнується. Життя змінилося в одну мить. Магазини закрилися, аптеки спорожніли, вода і газ зникли. Ми боялися виходити на вулицю, бо обстріли тривали, і ніхто не знав, коли вони припиняться. Дім здавався не таким надійним, як раніше. Не стало води та світла.

Зараз виживати дуже важко. Не розумію, що Росія від нас хоче? Невже їм мало земель?

Дні проходили в постійній напрузі. Кожен звук зовні змушував серце битися частіше. Я постійно ховаюсь в підвалі, а ракети літають над головою. Було дуже страшно залишатися, але я досі вдома. Зараз чекаю тільки миру.