Каляпіна Ангеліна, 9 клас, Комунальний заклад "Харківський ліцей №74 Харківської міської ради"

Вчитель, що надихнув на написання есе - Коновалова Марина Валентинівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Одного зимового ранку життя моєї країни розділилося на «до» і «після». У цей надзвичайно важкий час люди об'єдналися, підтримуючи один одного. І я не виняток. Переїхавши в більш безпечне місце, приєдналася до волонтерської організації, що була організована працівниками місцевого будинку культури та бібліотеки для підтримки дітей-переселенців. Ми разом проводили різноманітні майстер-класи з розвитку дрібної моторики, яка допомагала відволікти увагу дітей від жахливих подій сьогодення. Учасниками організації були всі охочі, і кожен робив свій внесок: хтось вчив дітей робити поробки з різних матеріалів, хтось закуповував матеріали, хтось збирав пакунки на ЗСУ. Виготовлені дітьми вироби, за їхнім бажанням, ми реалізовували на благодійних ярмарках, які влаштовувало місто, а зароблені кошти донатили на потреби армії.

Усі ми мали змогу відволіктися і поринути в цікаву справу. В цей час я почувалася щасливою, бо робила добру справу і бачила радісні очі дітей. Усі, хто приїздив з дітьми до міста, намагалися доєднатися до нашого гуртка.

Насамперед, наша ініціатива стала острівцем стабільності та позитиву для дітей-переселенців. Майстер-класи не лише розвивали їхні творчі здібності та дрібну моторику, але й давали можливість відволіктися від пережитого стресу, знайти нових друзів. Батьки цих дітей отримували не лише дві години спокою, знаючи, що їхні діти зайняті справою та в безпечному місці, але й бачили, як їхні малюки знову починають посміхатися.

Для місцевих мешканців наша волонтерська діяльність стала способом виразити свою підтримку.

Долучаючись до закупівлі матеріалів, проводячи майстер-класи, вони відчували свою причетність до спільної справи та розуміли, що їхній внесок є важливим. Спільна мета об'єднувала людей різного віку та професій.

Озираючись назад, я розумію, що ті дні стали для мене не лише випробуванням, але й часом взаємодопомоги. Бачити, як прості дії можуть приносити радість дітям та об'єднувати громаду, було надзвичайно цінним досвідом. Віра в людяність та здатність кожного зробити свій внесок у важкі часи надихає і дає надію на майбутнє.