Війна прийшла раптово. Я прокинулася від вибухів. Попасна прийняла на себе перший удар. З нас все почалось. Було дуже страшно. Не знала, що робити. Відразу відключили світло, потім не стало води. Обстріли були майже щодня. Доводилось постійно сидіти у підвалі. Магазини закрилися, їжу стало складно дістати. Я готувала на багатті з запасів, які були. У мене двоє маленьких дітей, продуктів вистачило лише на два тижні.

Машина дідуся потрапила під обстріл, але ми на ній виїхали. Доїхали до Кіровоградської області. Там нас прийняли люди, надали будинок. Потім ми переїхали  до Харкова. Мене шокувало, що у мене нічого немає. Я все залишила вдома. Зараз у мене немає даху над головою. Як починати нове життя, я не знаю.