Кузьменко Поліна, 8 клас, Сядринський ліцей Корюківської міської ради Чернігівської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Зборщик Лариса Віталіївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У класі розмови точились про новеньку. Всіх цікавило - хто вона, звідки, як навчалась, чи буде з нами дружити. Знали тільки, що переселенка з Донецької області, « з війни». У 2022 році через наше село йшли колони ворожої броньованої техніки на Київ. Ми бачили танки, які несли мирним людям смерть і руйнування. Зараз теж час від часу чуємо віддалений гуркіт пострілів, у небі пролітають дрони. Той деренчливий звук безпілотників глибоко врізається в мозок і піднімає хвилю тривоги і підсвідомого страху. Під час повітряних тривог учні поспішають до укриття. Для декого це щось ніби розвага. Аякже, урок перервано, можна погратись із телефоном. Вони не розуміють, яке страшне лихо несуть  дрони. Війна все ближче підступає до наших домівок.

Відчинились двері до класу і Наталія Іванівна завела новеньку. -"Знайомтесь, діти. Це ваша нова однокласниця Уляна. Сідай, - запросила вчителька дівчинку, - де тобі буде зручно".

Мене вразили очі Уляни - глибокі, стривожені, повні смутку й печалі. Вона жодного разу не посміхнулась. На перервах тихенько стояла біля вікна. Нам ніяк не вдавалось її розговорити. Хлопці бігали по класу, штовхались, зачіпляли дівчат. Від підніжки Дмитра раптом впала Аня. Вона нерухомо лежала на підлозі, не могла розплющити очі. Всі розгублено зупинились. І тут Уляна впевненим кроком підійшла до зомлілої дівчинки, підняла їй голову, повернула тіло на бік.

Усі, затамувавши подих, слідкували за рухами новенької. Вона просила зробити те, або інше. Ми виконували її прохання беззастережно.

За кілька хвилин Аня вдихнула повітря й отямилась. Однокласники зачудовано дивились на Уляну. Перед нами була  однолітка, але  старша за нас, може, на ціле життя. Спокійна й урівноважена, вона знову стояла біля вікна й дивилась у сіру далину. Нам забракло слів.

Уляна повернулась і тихо вимовила: - "Ви не бачили війни. Жити треба вчитись."

Згодом сім’я виїхала. Де ти, наша Уляно?