Головко Віра, 8 клас, Бериславський ліцей №3 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бондаренко Наталя Василівна 

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

У перші місяці війни все моє життя перевернулося з ніг на голову. Я разом із родиною змушена була покинути рідний дім у Бериславі. Ми залишили позаду шкільну парту, друзів, улюблену кімнату і велику вишню біля двору. Все, що було таким звичним і теплим, зникло за кілька днів. Ми переїхали у Велику Олександрівку взимку - холодну, тривожну й незвичну.

Ті дні були важкими. Ми приїхали майже без речей, у невідомість. Але саме тоді ми вперше відчули, що таке справжня підтримка.

Нам надали гуманітарну допомогу - продукти, теплі речі, засоби гігієни. Здавалося б, це звичайні речі. Але в той момент вони означали для нас дуже багато. Це було не просто виживання - це був прояв турботи, людяності, доброти.

Я часто згадую той день, коли ми отримали першу допомогу. У буденному пакеті була не тільки їжа, а й надія. Я відчула: ми не самі. Є люди, які дбають, які готові допомагати навіть незнайомим.

Цей досвід змінив моє сприйняття світу. Я зрозуміла, що підтримка - це велика сила. Вона може повернути віру, надати сили жити далі, допомогти відчути тепло, коли довкола - холодна реальність. Я почала більше цінувати навіть найменші прояви доброти - слово, усмішку, допомогу. З того моменту я навчилася не мовчати, коли хтось поруч потребує підтримки. Я зрозуміла, що кожен може зробити щось важливе, навіть якщо він ще школяр. Іноді простий вчинок - це саме те, що може змінити чийсь день, а то й усе життя.