Козак Софія, 10 клас, Галицький фаховий коледж імені В'ячеслава Чорновола

Вчитель, що надихнув на написання есе - Безкоровайна Марія Любомирівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Чому? За що? Навіщо?

Тому що вони вирішили свою країну обороняти?

Тому що любили і захищали?

Чи тому що серце так сказало?

Хотіла б я знати,

Хотіли б і вони

За що вбивають? За що вмирають? Чи кого…

Хотіла б я сказати,

Хотіли і вони

Та зараз лиш душі блукають,

І вмирають повільно тіла…якщо не трупами вже стали.

Вони вірили в правоту свою, 

Слухали серце своє

Сподівались – не підведе.

Але за що? Чому?

Руки в крові

Чужій? Своїй?

Звідки нам знати… Лише їм відомо

Кому їм? Вони це хто? Душі? Трупи?

Чи краще, мертві тіла

Які просякли кров’ю…власною та чужою.

Генерали без голови

Та не тільки вони

Не тільки вони голову втратили,

Не тільки їхнє серце болить.

А як же близькі? Чи виплакує кохання життя сльози свої кришталеві?

Чи знайшли тіло? Чи розпізнали? А голову… Знайшли?

Хотіла б я відповідь знати

Та близькі вже мертві, як рік.

А кохання життя… Життя.

Лежить в чистій (бо сльози омивали) воді.

Генерали без голів.

Чому? За що? Навіщо?