Війна почалася раптово. Я почула вибухи неподалік і відчула, як серце швидко б’ється від страху. Навколо було темно і шумно, але я не могла і не хотіла їхати з міста. З першого дня війни магазини і аптеки перестали працювати. Я ходила в порожні крамниці, де не було ні хліба, ні ліків. Це важко. У місті були сильні обстріли. Руйнувались будинки, лікарні та школи. Я виїхала до Дніпра, бо тут моя робота. Дуже б хотіла, щоб настав мир, а міста були квітучими. Я звикла до минулого життя, іншого для себе не уявляю.