Горбатенко Артем, 8 клас, Комунальний заклад «Жданівський навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів – дошкільний навчальний заклад» Сенчанської сільської ради Полтавської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Манойленко Людмила Миколаївна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна! Яке страшне і болюче слово! Вона прийшла неочікувана і непрохана, ввірвалася в наше життя, як страшний монстр, що приніс з собою смерть і руйнування. Ця подія змінила все і всіх, навіть дітей. Часто задумуюсь над тим, чому це з нами сталось, чим завинила моя країна і люди, що призвело до таких численних втрат і руйнувань? Та відповідь знайти не можу і по-дитячому ще й досі не розумію. Спочатку був страх і відчай, розгубленість і несприйняття. Потім, завдяки своїм батькам і вчителям нам, дітям, теж вдалось зібратись і почати діяти. З перших днів війни всі точно зрозуміли, що необхідно робити, щоб допомогти своїй країні і її захисникам.

Всі як один згуртувались і почали допомагати, хто чим може. Тоді я вперше зрозумів значення слів «Волонтер» і «Волонтерство».

Волонтерство та добровільна діяльність стали невід'ємною складовою нашого активного громадянського життя в умовах війни. Ці цінності відіграли значущу роль у патріотичному вихованні підростаючого покоління, зміцнюючи почуття громадянської свідомості, допомагаючи розвивати в дітях почуття відповідальності перед власною країною та сприяючи формуванню громадян, готових до активної участі у житті своєї країни.

Волонтерство під час війни стало ключовим елементом для формування особистості школярів і молоді в цілому, саме цей рух відіграв надважливу роль на початку повномасштабного вторгнення та обʼєднав мільйони українців, для допомоги тим, хто цього потребує і воїнам зокрема.

Бути волонтером – це для мене захоплююча пригода і надзвичайна можливість зробити світ кращим. Для цього не потрібні особливі знання або досвід.

У моїй школі ще до війни діяв і діє зараз волонтерський загін «Турбота», до якого входжу і я та ще багато небайдужих до чужої біди дітей. Для того, щоб стати членом загону, не висувається жодних вимог, головне – не бути байдужим, бо як говорить наш керівник: «Всі злочини стаються через байдужість інших…». Кожен із нас допомагає тим, хто цього потребує, та головне зараз для нас - підтримка ЗСУ.

Я навчаюсь в невеликій сільській школі, яка формує в нас ті важливі цінності, що допоможуть нам у майбутньому стати справжніми небайдужими  людьми. І одна з таких цінностей – це співчуття та безкорисливе служіння людям, особливо зараз, коли іде війна.

Наша безкорислива допомога виявляється участю у благодійних акціях та концертах, спільно з учителями, які в усьому слугують прикладом для нас, підтримуємо важливі суспільні ініціативи, плетемо маскувальні сітки, закуповуємо теплі речі, турнікети, допомагаємо продуктами харчування, випікаємо смаколики, збираємо кошти на утримання, лікування та реабілітацію важкохворих і поранених героїв та людей, допомагаємо самотнім і людям похилого віку, проводимо зустрічі з нашими захисниками і надаємо матеріальну допомогу їх сім’ям. Ця активна позиція не лише збагачує наш саморозвиток, але й формує  глибоке розуміння потреб країни і наших захисників зокрема.

Добровільна діяльність надає нам можливість розвивати свої таланти, навички та вміння. Долучаючись разом зі своїми вчителями до волонтерської діяльності, ми навчаємось співпраці, комунікації з новими і цікавими людьми та розв’язанню певних проблем.

Це сприяє створенню єдиної сильної команди, яка спрямована на досягнення спільної мети – наближення нашої Перемоги, покращення життя українців та зміцнення держави. Часто можна почути, що волонтер віддає іншим все, що має, і ще й нічого за це не отримує. Або існує побоювання, що волонтерство забирає багато часу. Насправді це зовсім не так. Волонтерство – це той інструмент, з допомогою якого можна розвинути кожну зі сфер свого життя та духовно збагатитися. Наведу всім відому просту метафору. Уявімо, що наше життя – це така собі банка з камінчиками, де є різні важливі для нас речі: друзі, сім'я, стосунки, навчання, саморозвиток, захоплення, спорт.

Коли ми дивимося на неї, то нам здається, що вже немає місця для волонтерства. Але волонтерство як піщинки – воно займає своє місце між іншими важливими для нас речами та збагачує і наше життя, і навчання, і стосунки та дружбу.

А  патріотичне виховання, спричинене через волонтерську діяльність, до якої причетні і ми, полягає саме в формуванні почуття любові до рідної країни, її людей, поваги до нашої історії та культури. Долучаючись до волонтерської роботи, ми більш повно вивчаємо національну спадщину, розуміємо важливість збереження та розвитку української ідентичності. Це спонукає кожного бути активними учасниками у вирішенні проблем формування та становлення своєї нової країни, про яку ми мріємо. Заохочуючи нас до волонтерства та добровільної допомоги, школа створює позитивне середовище для особистісного зростання своїх вихованців.

Це сприяє становленню нового покоління активних, відповідальних та патріотично налаштованих громадян, готових долучатися до відбудови і  розвитку своєї країни.

Отже, зараз наша сила полягає в добровільній і безкорисливій допомозі нашим захисникам та захисницям, щоб якомога швидше наблизити такі довгоочікувані ПЕРЕМОГУ і МИР!  Бо тільки в мирі ми зможемо будувати майбутнє, де панівними будуть злагода, добробут, повага один до одного. Тільки мир дасть нам змогу спокійно навчатися, працювати і розвивати країну. Тільки мир об’єднує, надихає, дарує надію і розкриває потенціал. Тільки в мирі народжується справжнє щастя та гармонія. Мир – це мудрий вибір сильних духом. Сьогодні наш народ довів – ми країна сильних і незламних! Тому нам необхідно докласти максимум зусиль, щоб допомогти захисникам повернути такий довгоочікуваний мир.

Діти хочуть МИРУ! Краще жити в мирі, ніж ворогувати!!!