Ірині здавалося, що вона вже звикла до війни, - ще з 2014-го її рідний Часів Яр регулярно опинявся під російськими обстрілами. Але звуки вибухів 24 лютого 2022 року назавжди зламали звичне життя. Найстрашніше було вночі - здригалися стіни, а від страху за дитину неможливо було дихати. Ірина разом із мамою залишила місто, рятуючи найцінніше. В Часів Ярі від її минулого не залишилось нічого – в місті немає жодного вцілілого будинку. Сьогодні її тримає лише одне — любов до дитини. І щоденна молитва, щоб ця війна нарешті скінчилась.