Сміян Альбіна, 8 клас, Ліцей №123 "ТАНДЕМ" ДМР

Вчитель, що надихнув на написання есе - Григор'єв Михайло Олександрович

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна - це слово стало для мене не просто словом,це слово стало для мене неймовірно страшним, страшними настільки, що як тільки я чую його, у всьому тілі з'являється незрозуміла вібрація, а руки..., руки починають тремтіти. На початку війни, коли різко відмінили уроки в школі, а батьки прийшли додому та сказали, що почалася війна, я..я не повірила в це, думала, жартують мабуть, як це війна?! Ну не може такого бути, я не вірила, до останнього намагалася не вірити в це, але коли пролунав перший вибух, ноги підкосилися, а руки затремтіли від страху, я зрозуміла - це все насправді, війна і в справді почалася.

Найбільше, що могли зробити мої рідні на початку війни, це підтримати мене та говорити, що все обов'язково буде добре, але ж, як все може бути добре, коли помирають люди?!

Коли почалася війна, я стала більш чутливою до всього, мені було боляче дивитися на те, як страждають люди на війні, борючись за Україну. Але я все рівно вдячна людям, які підтримували мене в тяжкі моменти. Найяскравіше я пам’ятаю, як наш клас, 8-Б, збирав допомогу для військових. Спочатку це була ідея кількох активних однокласників, але потім долучився майже кожен. Ми збирали все, що могли: їжу, ліки, теплі речі.  Збирали, немов збирали крихти надії. І коли я бачила очі військових, які були наповнені біллю та страждань, але в тож самий час - величезною вдячністю, в цей момент.. мені хотілося віддати їм все, що в мене було, головне, щоб з ними все було добре, щоб зі всіма нами все було добре. Я зрозуміла, що навіть ми, підлітки, можемо бути корисними під час війни.

Наша родина стала ще міцнішою. Ми стали ще ближчими, ще більше стали піклуватися один про одного. І я ще більше стала цінувати час, проведений поруч з близькими мені людьми.

Ми допомагаємо не лише своїм, але й знайомим, сусідам, всім, хто потребує підтримки. Мені дуже приємно дивитися на багатьох людей, які об'єднуються та допомогають один одному. І це гріє надію у моєму серці, надію, що в майбутньому наша країна буде мирною та щасливою, це люди все також будуть піклуватися один про одного та будуть готовими підставити своє плече у важку хвилину, я зрозуміла, що українці - це найсильніші люди, які завжди будуть готові допомогти та будуть боротися до кінця за свою країну та людей!