Коли війна почалася, цього не передати словами, це було щось страшне! Навіть згадувати тяжко. І плач був, і крики… 

Води не було, а ліки ми мали. Продукти були, але не скажу, що багато. Коли все почалося, ми поїхали в сторону Харківської області. Траплялися люди на шляху нехороші, хоча були і добрі.

Важко було, але нам допомогли волонтери. Дуже їм дякуємо, низький уклін.

Розкидало сім’ю. У мене і син, і донька на війні до сьогодні. Щодня сиджу як на голках.

Мрію, щоб не було цієї клятої війни, щоб усе закінчилося і всі були живі.